ГРУЗИ́НИ, ів, мн. (одн. грузи́н, а, ч.; грузи́нка, и, ж.). Основне населення Грузинської РСР. Білоруси мої, і грузини, І вірмени мої теж повік, Наша дружба ніколи не згине (Рильський, III, 1961, 139); Будинок, у якому вони зупинилися, належав літній грузинці (Руд., Вітер.., 1958, 399).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 180.