ГРУНТО́ВКА, и, ж., жив., спец. Перший нижній шар фарби на полотні картини, на предметі, що є основою, на яку наносять інші фарби при малюванні або фарбуванні; // Речовина, якою покривають полотно картини або предмет, підготовляючи їх до фарбування. Найпростішою і особливо доступною.. грунтовкою для пап’є-маше є дуже густий крохмальний клейстер (Гурток «Умілі руки..», 1955, 43); На поверхню, підготовлену для фарбування, наносять грунтовку (Слюс. справа, 1957, 293).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 181.