ГРЮ́КНУТИСЯ, нуся, нешся, док,, розм.
1. на що. Важко, з шумом упасти, звалитися. Уляна не вдержалась і прямо як стояла, так грюкнулась на гузир, страшенно завивши (Мирний, 1, 1954, 313).
2. об що. Сильно вдаритися. Він важко грюкнувся головою об щось гостре (Кучер, Чорноморці, 1956, 275); З-за стіни долетів глухий металевий гуркіт: порожня вагонетка грюкнулась об іншу (Хор., Місто.., 1962, 20); * Образно. Сумно прогули ті слова його в тихій хаті, тугою грюкнулися вони об Настине серце (Мирний, IV, 1955, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 184.