ГРЯДУ́ЩИЙ, а, е, уроч. 1. Який настане, прийде; майбутній, прийдешній. І горда мисль пронизує мене: Так, ми мости будуємо у світі — Ми, днів нових бійці і теслярі, Каменярі грядущої комуни (Рильський, 1, 1956, 336); // у знач. ім. гряду́ще, щого, с. Те, що настане, прийде; майбутнє, прийдешнє. Ми йдемо у грядуще невпинно — комунізму надходять літа (Уп., Вітчизна миру, 1951, 61).
На сон гряду́щий — перед сном. [Софія:] Благословіть на сон грядущий… (Мик., 1, 1957, 309).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 184.