ГРІ́ТИСЯ, грі́юся, грі́єшся, недок.
1. Гріти, зігрівати себе, своє тіло. Палажка сиділа під хатою на призьбі й грілась на весняному сонці (Н.-Лев., II, 1956, 337); У жінок подубіли ноги, і вони гріються, стукаючи об землю своїми колодками (Хижняк, Тамара, 1952, 185); * Образно. Дерева гріються на сонці (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 51).
2. Робитися теплим, гарячим. В казані грілася вода (Н.-Лев., II, 1956, 32).
3. Пас. до грі́ти 1-3. Не так тії праці, як шкода надії, Чим серце трудівницьке грілось (Манж., Тв., 1955, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 171.