ГРІ́ШНО. Присл. до грі́шний. [Меропія:] Ой лишечко моє! Ой гріх мій! Як же тут на Подолі грішно живуть! (Н.-Лев., II, 1956, 505); // у знач. присудк. сл. Соромно, недобре (при вираженні докору, осуду). Хто його знає, чи буду вдруге в Сіцілії, і грішно було б не скористатись з нагоди [побувати в Мессіні] (Коцюб., III, 1956, 355).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 172.