ГУЛЬТЯ́ЙСТВО, а, с., зневажл.
1. Незайнятість ніякими справами; неробство, ледарство. [Куче:] Я теж знаю, хто то щодня, щороку жінку й діти до богадільні заганяє, а себе до тюрми, а все через п’янство та гультяйство (Л. Укр., IV, 1954, 231).
2. збірн. Ті, що ведуть гультяйське життя. Старшина визнавала, що до війська козацького пристало чимало гультяйства (Тулуб, Людолови, II, 1957, 220).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 193.