ГУЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., розм. І. у що. Те саме, що гуля́ти 5. У м’яча гулялися дівчатка (Тич., І, 1957, 201).
2. безос. Гуляти з охотою. Як же бучно, як же втішно Всім гулялось на весіллі/ (Л. Укр., І, 1951, 373); Ївга теж не часто одвідувала дочку, бо їй якось не гулялось і не сиділось в темній та похилій хаті Одарчиній (Л. Янов., І, 1959, 383).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 192.