ГУРТО́М, присл.
1. Спільними силами, колективно. Щасливо там жити, де гуртом робити (Укр.. присл.., 1955, 348); — А хіба ж ми чужі між собою? Ми ж усі однієї громади; гуртом про все громадське й дбаємо (Мирний, IV, 1955, 327); — Давайте ми краще весь оцей шматок землі гуртом засадимо деревами й кущами (Коп., Сон. ранок, 1951, 22); // Усі разом, усією групою. [Старшина:] Ми до вас гуртом, щоб поодинці хати не вихолоджувати (Кроп., II, 1958, 258); Вони стояли гуртом біля фонтана на центральній алеї парку (Коз., Вісімсот.., 1953, 11).
2. Все разом; оптом.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 197.