ГУ́РІЯ, ї, ж. У мусульманській міфології — надзвичайно вродлива, вічно юна діва, що живе в раю і розважає праведників. — Хіба гурії в раю веселяться отак з праведними, — шепче вона і не може одірвати очей від дивовижного видовиська (Коцюб., І, 1955, 288); * У порівн. Прекрасні [дівчата], як гурії райських садів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 214).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 195.