ГУСІВНИ́К, а́, ч. Той, хто розводить і доглядає гусей. З дозволу Зої він написав Євгенові, щоб той шукав собі іншого гусівника, а він, Пороша, тут, у Копищах, буде розводити гусей (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 430); Щоб збільшити вихід яєць, деякі гусівники штучно викликають у гусок два цикли несучості (Птахівн., 1955, 272).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 198.