ГУ́ТІРКА, и, ж., діал. Розмова. Хоч гутірка йшла голосна та жвава,.. довго не можна було дослухатися, що люди говорять (Март., Тв., 1954, 136); Приємна гутірка затягнулась до пізньої ночі (Козл., Мандрівники, 1946,71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 200.