ГУЩА́ВІНЬ, і, ж., розм. Те саме, що гуща́вина 1. Умостившись в очереті, я починаю пильнувати за гущавінню протилежного берега (Гончар, Маша.., 1959, 53); Лежачи на возі, він бачив синюватий обрис своєї хати, гущавінь саду і застиглі дві постаті біля тину (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 561).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 201.