ГІ́ДНО, присл. Належним чином, як слід; достойно. Боротися з рекламістами треба всіма силами, але боротися гідно, добиваючись цілковитого поінформування публіки і з’ясування справи.. (Ленін, 9, 1949, 196); Професія трубокладів — складна й небезпечна. І вони пишаються нею, тримають себе гідно (Ткач, Черг. завдання, 1951, 129); Два дні готувались люди, щоб гідно зустріти новий рік з партизанами (Шер., В партиз. загонах, 1947, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 65.