ГІДРОІЗОЛЯ́ЦІЯ, ї, ж.
1. Захист різних споруд і окремих конструкцій від шкідливого впливу води. Після укріплення [антисептичного] бандажа його поверхню і прилеглі частини стовпа вкривають розчиненим у гасі бітумом — для гідроізоляції (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 99).
2. Те саме, що Гідроізоляці́йні матеріа́ли (див. гідроізоляці́йний). По частині фундаменту, яка виступає з землі, тобто по цоколю, укладають надійну гідроізоляцію, яка перешкоджає проникненню вологи з грунту через фундамент у стіну (Колг. Укр., 4, 1958, 13); Стіни приміщень, в яких встановлюють турбіну, повинні бути водонепроникними; для цього поверхню бетону покривають гідроізоляцією (Довідник сіль. будівельника, 1956, 177).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 66.