ГІЛЛЯСТОРО́ГИЙ, а, е. Який має гіллясті (у 2 знач.) роги. Далеко, на самому крайнебі, паслися гуртиком гіллясторогі олені, зебри та антилопи (Гончар, Таврія.., 1957, 126).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 69.