ГІЛЛЯ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до гілля́ка. На самий верх на гіллячці Стала.. в серце коле! Подивилась на всі боки Та й лізе додолу (Шевч., І, 1951, 6); Огонь, весело потріскуючи, скакав по сухих соснових гіллячках (Коз., Зол. грамота, 1939, 77); * Образно. Вітряне дитинство зникло за горами, Ми ж були гіллячками, стали яворами! (Мал., І, 1956, 230).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 69.