ГІЛЯКИ́, і́в, мн. (одн. гіля́к, а, ч.; гіля́чка, и, ж.), заст. Народність, що живе на Сахаліні та в нижній течії річки Амуру; нівхи. — Добра путь [літаку]! — І довго ще стояли Зачаровані, щасливі гіляки… Ми цей острів Чкаловим назвали, Його славу збережуть віки (Шер., Щастя.., 1951, 42); У нижній течії Амуру Поярков зустрів гіляків (тепер нівхи) (Видатні вітч. географи.., 1954, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 69.