ГІЛЯ́ЦЬКИЙ, а, е, заст. Прикм. до гіля́к, гіляки́. Та Яків рвався вперед, обходив гіляцькі селища, нюхав повітря. Він на віщось надіявся, чогось чекав (Донч., III, 1956, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 70.