ГІПЕРБОЛІ́ЧНИЙ1, а, е. Який являє собою гіперболу (див. гіпе́рбола1). Широко застосовує Маяковський і різноманітні гіперболічні прийоми, такі характерні саме для епічної поезії (Рад. літ-во, 2, 1957, 19); Гіперболічні образи дуже поширені в усній народній творчості (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 90); // Надзвичайно перебільшений.
ГІПЕРБОЛІ́ЧНИЙ2, а, е, мат. Прикм. до гіпе́рбола2; // Який має форму гіперболи. Ньютон встановив, що обчислення параболічних і гіперболічних шляхів виявляється необхідним при вивченні руху комет (Бесіди про всесвіт, 1953, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 72.