ГІПНОТИЗЕ́Р, а, ч. Той, хто гіпнотизує; лікар, який лікує гіпнозом. Хіромант нахилився через стіл і глянув матросові просто в вічі — важким, гнітючим поглядом гіпнотизера (Смолич, III, 1959, 37); Гіпнотизер після свого сеансу схожий на лимон, з якого видавили сік (Руд., Вітер.., 1958, 143); * Упорівн. Він спокійний з виду, як гіпнотизер, що тримає в себе ключі від душі цілого війська (Ю. Янов., І, 1958, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 73.