ГІПОТЕНУ́ЗА, и, ж. Сторона прямокутного трикутника, яка лежить проти прямого кута. — А в голові так і миготить: периметр, трикутник, гіпотенуза, конус… (Донч., V, 1957, 436); * У порівн. Прибережне крижане поле ширшало, як трикутник, пароплав ішов до вершини цього трикутника, наче по гіпотенузі (Трубл., І, 1955, 349).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 73.