ГІРНИ́ЧИЙ, а, е. Стос. до розробки надр землі. Скільки чудових механізмів одержали й одержують шахти, вугільних стругів, гірничих комбайнів, врубівок та іншого (Ю. Янов., І, 1958, 443); Надя мріяла про те, щоб стати гірничим інженером (Ткач, Плем’я.., 1948, 6).
∆ Гірни́ча спра́ва — наука про добування корисних копалин із земних надр, а також відповідна галузь техніки. Ползунов багато праці витратив на самостійне вивчення фізики та гірничої справи (Фізика, II, 1957, 63); Гірни́чі ви́робки — порожнини в товщі земної кори або виїмки на її поверхні, що утворюються при гірничих роботах.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 76.