ГІ́РСТКА, и, ж., діал. Пучка чого-небудь сипкого. Вони були в темних, шитих золотою й срібною ниткою свитках, підперезані високими шкіряними поясами з кишенями для ножа, огнива, гірстки солі (Скл., Святослав, 1959, 149); // Мала кількість чого-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 76.