ГІРЧА́К, а́, ч.
1. Народна назва деяких видів рослин з родів жовтий осот, слабник, таволга і т. ін. До коренепаросткових [бур’янів] належать найбільш злісні бур’яни: гірчак рожевий, осот рожевий (Колг. енп., II, 1956, 152).
2. Прісноводна риба родини коропових. У затоках місцеві рибалки вже виловлювали сітками дрібних, смачних для юшки гірчаків (Шиян, Баланда, 1957, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 76.