ДАЛЕКУВА́ТО, присл., розм. Трохи далеко (у 1,5 знач.); задалеко; // у знач. присудк. сл. Колодязь глибокий та й од млина далекувато (Головко, І, 1957.178); — Можливо, інженер Синявін має на увазі скористатися деякими заощадженнями на дільницях. Але мені до того стало далекувато, я ж тільки інженер для доручень (Ле, Міжгір’я, 1953, 174).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 208.