ДА́ННИК, а, ч. Той, хто сплачує данину (у 1 знач.). Вони [князі] постійно прагнули збільшити данину, що викликало упертий опір данників (Нариси стар іст. УРСР, 1957, 387); Половина присутніх тут або була пограбована ним [бандитом], або стала його довічними данниками (Смолич, V, 1959, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 211.