ДАРОВИ́ЗНА, и, ж., розм. Подарована річ; дарунок. Отець Вікентій .. не вміє за треби і таїнства правити постійну ціну.. та й за даровизну не згадує (Стельмах, Хліб.., 1959, 274).
На дарови́зну — в подарунок. Хто дарував [молодим] курку, обтикану калиною, .. хто бичка, хто телицю, хто обіцяв на даровизну мішок пашні (Н.-Лев., III, 1956, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 213.