ДА́ЧА1, і, ж.
1. Те саме, що дава́ння. Як питало його начальство, чи багато в нього хліба, так він сказав: — Пропитаємося [прохарчуємося] до нового; мені не треба ніякої дачі (Кв.-Осн., II, 1956, 137).
2. Порція корму на один раз. Підвищені дачі цукрових буряків молочним коровам.. призводять до зниження удоїв (Ком. Укр., 1, 1966, 25).
ДА́ЧА2, і, ж. Літній будинок для відпочинку за містом. На Єкатерининській вулиці зірвало і розметало виставку фотографа («придворного») і стріху одної дачі (Л. Укр., V, 1956, 218); Спорудив дачу в нас торік один прекрасний чоловік (Воскр., З перцем!, 1957, 291); // Зручна для відпочинку садиба за містом, на околиці міста. Може я сього літа .. вилежуючись на дачі, і приймуся за «Повію» (Мирний, V, 1955, 394); Весь садок дитячий Вчора виїхав на дачу (Мур., Хороші сусіди, 1948, 33); Вони .. поїхали за місто, на затишну дачу з великим парком, який просто переходив у ліс (Ів., Вел. очі, 1956, 80); * У порівн. Живуть, мов на дачі (С. Ол., Вибр., 1959,237).
ДА́ЧА3, і, ж. Лісова ділянка — самостійна господарська одиниця.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 214 - 215.