ДАШО́К, шка́, ч.
1. Зменш. до дах 1. І певно, що кожний.. думав: що то за малесечка хатиночка стоїть,.. як віконечка скосилися й як дашок убравсь у мох зелений і в сивий (Вовчок, І, 1955, 288); Поміж рідкими поодинокими соснами та кленами розкидано було ще кілька одноповерхових будівель з біленькими вікнами і червоними дашками (Коз., Сальвія, 1956, 23); // рідко. Накриття. Поряд з яблунею стояла будова — простий солом’яний дашок на двох стовпах, приладнаний до ліси, яка відокремлювала двір од саду (Ю. Янов., І, 1958, 417); Неля хапається за дашок паркана (Вільде, Сестри.., 1958, 437); * Образно. Десь високо .. жаром горів під ранішнім сонцем червоний дашок гуцульського парасоля (Коцюб., II, 1955, 310).
2. розм. Ковпачок, ковпак. На столі лампа під зеленим дашком (Мик., І, 1957, 196); // Козирок. На голові його лежав захисний кашкет з більшим проти норми шкіряним дашком (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 325); Його чорні виразні очі з-під дашка кепки пильно приглядаються до всього, що діється на коліях (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 14); * Образно. Чорні кучері,.. рівний ніс і кмітливі, зеленкуваті очі з чудесним дашком темних, ніби смоляних вій, робили цю дівчину дуже привабливою (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 20).
3. у знач. присл. дашко́м. У вигляді дашка. Хома нагнувся, поставив дашком долоні й задивився, як пелюстками троянди зарожевіли у нього руки (Коцюб., II, 1955, 63); — Еге.. — задоволено поклав Лесь руку дашком над очима. — Прилетіли вже птахи (Козл., Сонце.., 1957, 46); Я вибігала на могилу, наставляла дашком долоні і пильно вдивлялася в далечінь: чи не чорніє де ліс? (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 215.