ДЕБО́Ш, у, ч., розм. Бешкет, бійка. І тоді з гурту вихопився міліціонер: — Припинити дебош! У всьому розбереться міліція (Шиян, Баланда, 1957, 35); — Руки в них короткі для того, щоб розгромити нас. А от дебош можуть вчинити (Головко, II, 1957, 469).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 228.