ДЕМОНСТРА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Процесія людей на знак вираження яких-небудь громадсько-політичних настроїв. — Що б де не трапилось в околиці — страйк, демонстрація чи підпільні листівки — поліція першим тягнула мене (Козл., Весн. шум, 1952, 100).
2. Дії, вчинки і т. ін., що виражають протест проти кого-, чого-небудь. Гурток студентів.. попрохав Франка, щоб він прочитав їм лекцію про нові напрямки в сучасній українській літературі. Це звернення до Франка було своєрідною демонстрацією проти професорів української літератури у Львівському університеті (Письмен. зблизька, 1958, 37).
3. Публічний показ чого-небудь. Майже всі доповіді, заслухані на пленарних і секційних засіданнях, як правило, супроводилися демонстрацією діапозитивів, схем, макетів, рисунків (Наука.., 8, 1958, 52); Суперечки з приводу живих зразків [балетного мистецтва] з демонстрацією тих принципів, що про них іде мова, краще за все вводили мене в таємниці балетної техніки (Моє життя в мист., 1955, 94).
4. Вияв, свідчення чого-небудь. Тиждень української літератури перетворився в яскраву демонстрацію непорушної дружби російського та українського народів і їх культур (Рад. Укр., 22. IX 1960, 3).
5. Тактичні дії збройних сил, скеровані на дезорганізацію противника. Ворог ні хвилини не давав їй [армії] спокою постійними вилазками й демонстраціями (Еллан, II, 1958, 251); А втім, і зловісна поява невідомих кораблів у барвінковій синяві затоки, і несподіваний обстріл.. — це була тільки демонстрація, воєнна хитрість підступного ворога (Гончар, Таврія.., 1957, 558).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 240.