ДЕНЬО́ЧОК, чка, ч. Пестл. до деньо́к. Веселий, ясний був деньочок, Пішов я в поле погулять, Щоб любим дітям на віночок Волошок в житі назбирать (Гл., Вибр., 1957, 295); — Побудь деньочок, відігрійся хоч трошки. Встигнеш (Збан., Єдина, 1959, 32); Пройшли золотії деньочки В розкішних двірцях пирувать. Буржуям доводиться ніччю В підвалах сирих ночувать (Пісні та романси.., II, 1956, 279).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 244.