ДЕРЕВ’Я́НКА, и, ж., розм. Вигот. з дерева предмет. Василь водив ложкою-дерев’янкою по дну [бляшанки], черпаючи по картоплинці (Чендей, Вітер.., 1958, 188); // Штучна дерев’яна нога; протез. Мов молодик, він схопився з ліжка і застукав.. о підлогу своєю дерев’янкою (Фр., І, 1955, 290); І ось зараз батько сидить у хаті, тільки замість ноги в нього — дерев’янка, і ходити без милиць він зовсім не може (Шиян, Гроза.., 1956, 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 247.