ДЕРЕЗА́, и́, ж.
1. (Саrаgапа frutex). Розгалужений кущ родини бобових, що росте в степу, по степових схилах. На плато вони [чагарникові зарості] утворені в основному дерезою (Саrаgапа frutex) (Укр. бот. ж., XIII, 2, 1956, 54).
2. (Lyсіит barbarum). Колючий кущ родини пасльонових, який добре вкорінюється на сухих схилах, скелях, обривах; повій звичайний. Од високої скелі.. починався рів, обсаджений густою дерезою (Н.-Лев., II, 1956, 125); Стежка крутилася між скелями й купами сірого каміння, зарослого кущами бузини й колючою дерезою (Донч., Вибр., 1948, 132); *У порівн. Фашиста, як дерезу, — не зрубуй, а викидай з коренем (Укр.. присл.., 1955, 410).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 247.