ДЕФІЦИ́ТНИЙ, а, е.
1. Який призводить до дефіциту (у 1 знач.); збитковий.
2. Якого не вистачає, бракує. При вирощуванні дефіцитних сортів еліти застосовуються способи прискореного розмноження (Картопля, 1957, 167); Професія машиніста по південних економіях вважалася досить дефіцитною (Гончар, Таврія.., 1957, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 259.