ДЗВЕНЬКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., діал. Підсил. до дзве́нькати. Поміж жовті смуги ліхтарень і.. шиб дзвенькотять дзвіночки (Вільде, Б’є восьма, 1945, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 264.