ДЗЕ́НЬКАТИ, аю, аєш, недок. Видавати короткі дзвінкі звуки при ударах. Дзенькає молот, високо й тонко (Мал., Звенигора, 1959, 186); Чути, як .. біля колодязя дзенькають цеберки (Донч., І, 1956, 49); // чим. Викликати такі звуки ударами по металу, склу і т. ін. Нові гості .. полуднували, дзенькали ножами, стукотіли об тарілки (Н.-Лев., І, 1956, 623); Ридван, весело дзенькаючи залізним відром, плавно покотився у вибалок (Кучер, Вогник, 1952, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 266.