ДЗЕ́НЬКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до дзе́нькати. Балон луснув, жалібно дзенькнувши (Собко, Граніт, 1937, 88); Дмитро Бондар зайшов у їдальню саме тоді, коли дружно дзенькнули чарки (Зар., Світло, 1961, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 266.