ДЗЕРКА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до дзе́ркало. Широке горіхове ліжко з відполірованими до дзеркального блиску спинками ретельно покрите тюлевим покривалом (Руд., Остання шабля, 1959, 50); // Зробл. з дзеркала, обладнаний дзеркалом. Аркадій Валеріанович.. зупиняється перед дзеркальною шафою (Стельмах, Хліб.., 1959, 292); Тепер передбачається створення найбільшого в світі дзеркального телескопа (Наука.., 10, 1961, 28).
2. перен. Який має рівну, блискучу поверхню. Над дзеркальними водами Дніпра квилила самотня чайка (Рибак, Що сталося.., 1947, 85).
∆ Дзерка́льний ко́роп — риба з великою блискучою лускою, що розводиться в озерах, ставках і річках. Прилетів літак і привіз.. мільйон мальків дзеркального коропа (Рад. Укр., 23.VІІІ 1949, 3); Дзерка́льний чаву́н, заст. — чавун з вмістом марганцю, використовуваний у виробництві сталі. Дзеркальний чавун має білий колір з променистим зломом і вміст марганцю від 10 до 25% (Слюс. справа, 1957, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 266.