ДИВА́Н, а, ч. Рід великих м’яких меблів для сидіння і лежання. Вони сиділи на м’якому дивані коло невеличкого столика (Мирний, III, 1954, 274); Ігнатьєв, інженер і винахідник, лежав на довгому, оббитому волохатою рубчастою матерією дивані обличчям вниз (Собко, Справа.., 1959, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 270.