ДИВОГЛЯ́ДНИЙ, а, е, діал. Прикм. до дивогля́д. Сплетене [коріння].. тягнулося дивоглядними перснями в глибінь лісу (Коб., І, 1956, 450); Дивоглядне марево жарко струмує над степом (Донч., Дочка, 1950, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 273.