Слово "дивочний" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ДИВО́ЧНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що ди́вний. Його Наталя зустрічає І з нею голубе дівча, — Та щось дивочне поміча Мале дитя (Рильський, Поеми, 1957, 173); — О, там у нас природа зав’язала Дивочний вузол: річка ліс, гора, Розкішні землі і чудові глини (Вирган, Квіт. береги, 1950, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 273.