ДИЛЕТА́НТСТВО, а, с. Заняття мистецтвом, наукою без належних знань і підготовки; аматорство. Її [О. Кобилянської] писання не дилетантство, а справжня література (Л. Укр., V, 1956, 264); Цю проблему [річки] ми вирішуємо комплексно, у великому масштабі, на твердому науковому грунті. Дилетантство тут не допоможе (Чаб., Тече вода.., 1961, 38); // Поверхові знання в галузі мистецтва, науки і т. ін. Я веду мову про саму суть літературної майстерності: невірно працювати на дозвіллі, це буде не натхненна праця, а жалюгідне дилетантство (Смолич, VI, 1959, 292).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 277.