ДИПЛОМА́ТНИЧАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що Диплома́тію розво́дити (див. диплома́тія). Про «склоку» у с.-д. люблять кричати буржуа, ліберали, есери, які до «болючих питань» ставляться несерйозно, плентаються за іншими, дипломатничають, пробавляються еклектизмом (Ленін, 35, 1952, 25); — Треба було дипломатничати з кримцями (Ю. Янов., V, 1959, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 281.