ДИРЕКТИ́ВНИЙ, а, е. Стос. до директиви. Директивні органи; // Який є директивою або містить у собі керівні вказівки. Нині на перший план.. виходить ініціатива, творчість, зацікавленість, а не формальне виконання директивних циркулярів (Літ. Укр., 27.ІІІ 1964, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 281.