ДИРЕКТОРУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. директорува́ти. Арифметику.. він добре вивчив ще як був писарем, а директорування в банку дало йому змогу перемогти й «дроби» (Гр., Без хліба, 1958, 12); — Чудовий початок директорування, нічого сказати… (Шовк., Інженери, 1956, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 282.