ДИРЕ́КТОРША, і, ж., розм.
1. Жінка директора. — З вами сам директор говоритимуть, — дещо здав з тону мій супутник. — Хай хоч і директорша, — незлобиво буркнув Федір (Збан., Малин. дзвін, 1958, 83).
2. Те саме, що дире́ктор1 і дире́кторка. [Горицвіт:] На головній вулиці — велика вивіска ательє жіночих мод імені Суворова.. Я туди заходила, дві години говорила директорші, що Суворов ніколи не захоплювався жіночими модами (Корн., II, 1955, 306).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 282.