ДИРИГЕ́НТ, а, ч. Керівник колективу виконавців у оркестрі, хорі, оперному або балетному спектаклі. Диригент мав перед собою велику кількість хористів чи оркестрантів, тобто велику кількість різних індивідуальностей, які він мусить об’єднати в одну цілість, в один спаяний колектив так, щоб він зазвучав під його руками як добре настроєний інструмент (Осн.. диригув., 1960, 3); На думку диригента, з Яші повинен був вийти прекрасний музикант (Мик., II, 1957, 475); * У порівн.Усе було, як в опереті: І декорація була, І гід у фетровім береті, Мов диригент добра і зла (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 282.