ДИСКРИМІНА́ЦІЯ, і, ж. Обмеження або позбавлення прав певних категорій громадян за расовою або національною належністю, політичними і релігійними переконаннями. Не випадково одне з перших своїх оповідань «На мості» Я. Галан присвячує показові національної дискримінації [західноукраїнських трудящих в дорадянський час] (Іст. укр. літ., II, 1956, 605); На Генеральній Асамблеї 00Н переважна більшість делегацій рішуче протестує проти расової дискримінації і неволі в Південно-Африканській Республіці (Рад. Укр., 1.ХІІ 1962, 4); // У міжнародних відносинах — створення умов, які ставлять яку-небудь державу (групу держав), її організації і громадян в гірше становище порівняно з іншими. Незважаючи на торгову дискримінацію, СРСР не тільки відбудував за короткий строк своє господарство, але й підвів під нього нову технічну базу (Ком. Укр., 4, 1961, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 284.